 |
| Реклама: Деньги заработаные на этой рекламе пойдут на продвижение стихов, вам сделать один клик... | |
Онлайн всего: 1 Чужие: 1 Свои: 0
|
|
| Четверг, 20.11.2008, 23:52 |     |
|
| varvar.com.ua |
| Приветствую Вас Гость | RSS |
Главная » 2008 » Август » 1
Ми всі, неначе інфінітиви:
Не живем, а снуєм то туди, то сюди.
Снуємо у тапках чи ні...
Хто зробить нас особовими?
Такими звичними формами?
Ніхто не зможе. Це правда чи ні?
З нас роблять різні речення,
І майже весь час без особ:
Питальні, окличні, оцінні,
Спонукою б'ють, а ми... Ми лише...
Лише слова я бачу навколо.
Не вірю, але й дивлюсь до болю.
І бачу, що найбільше щастя буде,
Якщо з'явиться інфінітивне
Таке просте, але особливе речення.
Хоч від головного члену не залежить
Вже нічого в цьому житті...
Хоч керують ним займенники,
А дружать з ним часточки...
Але це буде вже щастя...
Для всіх і кожного, крім...
Крім таких людей, як поети,
Що кричать на розі всіх вулиць.
Що кричать крізь сльози в очах:
Ми були ж колись головними!!!
І бігали всі біля нас!
А тепер ми лише другорядності,
І бігаєм ми біля всіх.
Забудьмо безособовостей!<... Читать дальше »
|
|
Мой милый, что тебе сказать?
Уж слов нет боле…
Мне остаётся лишь кричать
От едкой боли…
Хоть мы не вместе: ты и я.
Всегда я помню,
Что вместе были мы тогда,
А дальше скрою.
Я скрою то, что ты в мечтах,
Во снах, желаньях,
И то, что я в твоих руках
Держусь сознаньем.
|
|
|
|  |
