Архив Стихов - Стихи и Фотографии

Вірити чи ні?

Вірити чи ні?
Усе завите павутиною,
Тільки з павутини якось вибратися можна,
А в обмані я тихо гину.
Вірити чи ні?
В очах твоїх зорі вогнями,
Та вони до такої міри не засліплюють,
Як ти зміг лише словами.
Вірити чи ні?
В ніжності твоїй з головою тону,
В чистій воді не змогла б втонути,
Як кне можу вибратись із твого полону.
Вірити чи ні?
Гори високі, з них стрибнути щастя,
А це життя без коханого поруч
Нічого взагалі не варте…

Категория: Инна Дудник | Просмотров: 142 | Дата: 10.04.2008 | Рейтинг: 0.0/0 | Комментарии (0)

Крижане серце

Бачити захід сонця і схід,
І протікання життя на землі –
Все остогидло на світі мені,
Тебе немає в моєму житті.
І закриває очі, як ніч,
Сум від оцих твоїх дивних річ.
І не зігрієш більше мене,
Серце у тебе в душі крижане.
По-іншому будеш на світі жить,
Бачити сонце і неба блакить,
Кожного ранку небо одне,
І десь там у ньому шукати мене…

Категория: Инна Дудник | Просмотров: 140 | Дата: 10.04.2008 | Рейтинг: 0.0/0 | Комментарии (0)

Сонце и луна

Каждый день сменяет век,
Пролетая, как стрела,
Ускоряет время бег, исчезая навсегда.
Одинокий Солнца свет опаляет небеса,
От лучей спасенья нет,
Все сожгут они дотла.
А когда настанет ночь,
Среди звезд мелькнет она,
Унося с собою прочь
Холод свой осколка льда.
Много звезд хотят отдать
Ей свой тусклый гордый свет,
Будет ночь опять рыдать,
Оставляя звездный след.
Холод ночи вековой
Солнце может растопить,
Остудив и свой огонь,
Только вместе им не быть:
Лишь появится Луна среди тысячи огней,
Раскаленный диск тогда
Угасает средь теней.
Встреча их бывает раз,
Только раз на сотню лет,
Для живых опасна глаз,
И опять ее как нет.
На секунду обручит их затмения момент,
И навеки разлучит,
Оборвав любовь планет.

Категория: Инна Дудник | Просмотров: 137 | Дата: 10.04.2008 | Рейтинг: 0.0/0 | Комментарии (0)

Самотності дитя

Розгублені думки намистом розкотились,
По закуткам душі блукає сирота,
Дощів пісні сумні у серці поселились,
Тепер і тут мене, на жаль, уже НЕМА.
Мене УЖЕ нема, та є маленьке «Я»,
Забилось у куток і ніжки підібгало,
Воно чогось чека чи прагне забуття?
Чи може просто так
В глухий куток закралось?
І, як мале дитя, воно бажає ласки
І захисту когось, хто зможе зрозуміть.
Внести відвертість, ясність,
А не слова із казки,
І просто ви його до себе пригорніть.
І може «я» - не я?! а це моя уява?
І це дитя в мені - такий собі обман?!
Та ТИ мене зламав, і чорна міцна кава –
Оце життя моє…Ти іншого чекав?!

Категория: Инна Дудник | Просмотров: 117 | Дата: 10.04.2008 | Рейтинг: 0.0/0 | Комментарии (0)

« 1 2 ... 77 78 [79] 80 81 ... 86 87 »